Анна, 52 - 10 июля 2014 14:45

Хрещатиком вечiрнiм пiд неоновим

блiдавим свiтлом, у суху поземку

ти плинеш, таемнича незнайомко

iз Блока - в вечiр, нiби в синiй сон.

Сповита мороком, загорнена у норку,

ти висвiтлила темiнь i дорогу,

мов лижниця, що донесла з Говерли

тривожний запах снiгу i зiрок.

Чужа розмовам, юрбам i рекламам,

помiж сирен, гудкiв автомобiлiв

несеш крiзь гамiр вулиць i проспектiв

свою солону i гiрку красу.

Так спроквола у мерехтливий вечiр,

в хлипкiй пiтьмi нiчного снiгопаду,

охрипне снiг у тебе пiд ногами

пiд владним деспотичним каблуком.

I перед диктатурою краси

вiдступляться потворнi диктатури,

одну-едину i високу владу

утверджуеш ти образом своiм.

Ти словом i мовчанкою - караеш,

байдужiстю холодною - караеш,

ти спокоем i кроками - караеш,

морозом - теж, i вiхолою - теж.

Але неправота твоя - красива,

твоi покари - гордi i красивi,

Хрещатик сивий, Киiв теж - красивi,

бо ти в цей свiт державити прийшла.

Василь Стус
II. 1964

• 
• 
•